АСТРОЛОГ 

У нього палка потреба, 
у нього жадання слізне: 
окраєць нічного неба 
піймати у фокус лінзи… 
Бо він живе на горищі, 
а там сутерени вищі: 
у сутінках — мерехтіння 
і сонце межує з тінню. 
Він дивиться тільки вгору, 
і небо лоскочуть вії, 
коли в полудневу пору 
від кухні смаженим віє. 
Над містом літають птахи, 
а поруч із ними «ахи», 
коли роззявлять на площі 
голодні роти бідолахи. 
Земля собі пілігримить, 
кружляє собі й кружляє, 
а хтось нові пелерини 
на осінь собі замовляє — 
а він живе на горищі 
(там зимно, там вітер свище), 
але насправді з горища 
небесна ковбаня ближча. 
У нього маєтків немає — 
згори в декольте заглядає, 
а в місті вічність минає 
не так, як він загадає. 

(Балконне крило ажурне 
й сентиментальне, мов танґо, 
обжив бароковий янгол — 
створіння пухке й безжурне). 
І взявши голову в руки, 
він крикне собі з розпуки: 
«Чого я марную роки?! 
Візьму попід руку Юзьку, 
піду в пивничку на Руську, 
забуду святі мороки! 
Забуду святі мороки…»